На  жаль, мій  прадідусь  помер  задовго  до  мого  народження. Але  його  історію  я  знаю  завдяки  своїм  батькам. Він  був  видатною  особистістю,  шкода,  що  я  не  знала  його…Коротко  розповім  вам  про  свого  прадіда.

        Звали  його  Бучко  Іван  Степанович, народився  7  липня  1922  року  у  селі  Слобода—Болехівська   Івано-Франківської  області. Сім’я  була  бідною.  Але  дідусь  зумів  закінчити  4  класи  початкової  школи.

          У  роки  Другої  світової  війни  він  примкнув  до  загону  УПА  на  чолі  з  Робертом(позивний). Воював,  був  поранений,  ледь  не  помер  у  лісі.  Через  рану  втратив  здатність  володіти  правою  рукою – зігнила  кістка.

          Одружився  з  моєю  прабабусею  Анною.  В  них  було  5  дітей.  Одна  з  них – моя  бабуся  Марія. Крім  того,  мій  дід  Іван  через нескореність  радянській  владі  відбув  10  років  в  таборах  Мордовії.

          Помер  прадід  Іван  4  серпня  1998  року, за  10  років  до  мого  народження.

        У  нас  в  селі,  як  пам’ять  тих  часів,  залишився  підземний  бункер. Його  реставрували  і  тепер  раз  на  рік,  в  липні, на  цій  галявині  проходить  фестиваль  «Яворина». А  бункер  на  честь  командира  назвали  Робертовим.

                                                                                                                                               Спогади  записала  учениця  4-А  класу                                                              Новороздільської   ЗШ  №3  Галів  Вікторія.